Під куполомПід куполом Стівен Кінг

Оцінка: 4 з 5


На початку було трохи нудно читати, бо здалось, що Кінг поділив всіх героїв на дві категорії - добрі, злі. Але наприкінці вже почали наводитись деякі факти з життя наприклад, того ж Барбари, де показується, що не такий вже й він позитивний персонаж. Потім з'явилось деяке розуміння вчинків негативних персонажів, скажімо Картера чи Джуніора. Загалом читати можна, але тільки для чого було все так затягувати і писати тисячу сторінок. І до речі щодо перекладу, то не дуже він і гарний. Часто помічав помилки, русизми та ін. Тепер ще треба подивитись отой серіал знятий за мотивами книги.

Непогана штука - букіністичні магазини. Сьогодні ось нарили там газети ще царської Росії. І що цікаво знайшли там цікаві записки про події, які актуальні для мене як для міжнародника. Повідомлення було про напади на маньчжурську залізницю, яку будували росіяни, і можливо ці провокації влаштовували японські офіцери. Газетки - 1904 року, тобто перед російсько-японською війною. Чи ще бачив там французький тлумачний словник 1898 року видання. Але найбільш гарною новиною для мене стало те, що ціни на англомовні книжки формують якось по дивному - я ось купив собі мумуари Мейджора (колишнього прем’єр-міністра Великої Британії) всього за 20 гривень. Ціна книги на Амазоні - теж 20, але фунтів стерлінгів. А на самій книжці надруковано £25. Питання - тільки, коли читати ті всі книжечки, які я нагріб звідтіля (вже 6 за останні 2 тижні).
Почав читати книгу В. Базіва про кінець світу, походження земного життя. Витримав кілька розділів. По-перше купа русизмів.
Перша асоціація, яка виникає після прочитання назви: книга про майя, а на обкладинці чомусь зображені піраміди Єгипту та Камінь Сонця астеків. Ну, але то таке, адже в книзі потім розповідається не лише про майя.
Ось ще кілька геніальних цитат:

Згодом, коли тут, у Месоамериці, жили теж доволі унікальні інки.
А голубі тіла носили репрезентанти найвищої касти — жерці. Інтелектуальна еліта. Ті, що були носіями фундаментальних, езотеричних знань. Вибачте, але коли йдеться про інтелектуальну верству у владі, сучасних аналогій привести не можу. [Натяк на інтелектуальні здібності представників попередньої української влади]
Звідтам, з піднебесся, містечко майя [мається на увазі Теотіуакан] нагадує материнську комп’ютерну плату, в якій процесорами виступають велетенські піраміди Сонця і Місяця, навколо яких — понад шістсот все тих же пірамід.
Ще багато подібних цитат в книзі є, і це лише з кількох розділів.
Далі починаються проводити паралелі щодо однакового походження пірамід майя та єгиптян. Ще не сподобались оці дурнуваті порівняння сучасних реалій України із життям майя. Добре, що не купував цієї книги, а вдало завантажив. Але є й позитив - непогана назва книги.
Систематизація прочитаних книг - велика проблема. Раніше я користувався для цього calibre, але використовувати її лиш для того, щоб іноді змінити тег якоїсь книги якось непрактично. А от онлайн сервіси - це більш зручно і найкращим, на мою думку - є Goodreads.

Взагалі ця сама систематизація відбувається за допомогою так званих книжкових поличок, яких спочатку всього три: прочитав, хочу прочитати, читаю. Потім ви можете додавати ще й свої: наприклад розподілити книги за жанрами, чи ще якось. Підказка: якщо ви прочитали книгу, то відразу оцінюйте її, тоді книга автоматично буде відображатись у прочитаних книгах і треба буде вручну додавати її туди.
Читати далі )
Цю книгу можна назвати пригодницькою. Вона відображає розвиток людських взаємовідносин на ізольованому острові. Дехто каже, що це розвиток суспільства - у мініатюрі. В принципі з цим можна погодитись. На острові було кілька протилежних груп людей, які вели боротьбу один з одним. Це група британців, які символізували собою колоністів, що зневажливо ставились до чорних таїтян та група таких собі пацифістів, які боролись за права цих чорних ну і остання група - самі таїтяни. Спочатку всі вони жили досить мирно, але як і в кожній ізольованій групі між ними виникають конфлікти за ресурси і почалась кровопролитні сутички, якщо не ціла війна із її жахами (наприклад, відрізання голови вбитим ворогам).
Щодо передісторії, то на одному британському кораблі відбувся бунт і вбито капітана, бунтівникам загрожує смертна кара, тому вони вирішують висадитись на якому безлюдному острові та доживати там віку, також вони по дорозі запливають на Таїті поповнити запаси і беруть кількох остров’ян та жінок разом із собою.
Отже, цим романом Мерль засуджує будь-яке насильство, але разом із тим він роздумує про те, а чи справедливо тим самим насиллям зупинити насилля (чи правда, що добро має бути з кулаками).
В кінці роману, то можна сказати, що шторм об’єднує Парселла й Тетаїті і вони миряться і живуть довго і щасливо. Принаймні, можна зробити такий висновок, але хто зна, що може трапитись надалі. Можливо між ними знову трапиться якийсь конфлікт і вони повбивають один одного.
Прочитав нещодавно книгу Володимира Дмитренка про імператорів Тіберія, Калігулу та Клавдія. Цікаве чтиво. Варто відзначити, що всі ілюстрації у цій книзі - це зображення монет часів відповідного імператора. Можна стверджувати, на той час це було непоганим засобом пропаганди серед населення - певно через широку доступність в побуті.
Наприклад, Калігула після приходу до влади вшанував своїх родичів, які були страчені за часів попереднього імператора - Тіберія саме випуском монет із їхніми зображеннями. Клавдій - випускав монети із своїм зображенням та зображенням свого батька (видатного полководця), щоб нагадати значимість свого роду.
Треба буде ще почитати спеціалізовану літературу з цього питання. 
Добрі іноземні шпигуни приїжджають до найрозвиненішої та найдемократичнішої та найпрекраснішої держави у світі з метою провести операцію "Хаос" - встановити перманентний глобальний мир, в результаті світ буде прекрасний як квіти.
Здається ж і книга покликана критикувати сучустрій Америки, показати його стереотипність (яка впізнається за різними дурнуватими фільмами), його огидність, бруд і таке інше. Це все спостерігається на протязі книги. Але є одне велике але - після прочитання книги до кінця створюється відчуття наче тільки но подивився черговий стереотипний американський фільм, який і важко ним назвати. Хоча може все так і задумано.
Зробив як і треба - прочитав оповідання Френсіса Скотта Фіцджеральда, потім подивився ту екранізацію 2008 року з Бредом Піттом та Кейт Бланшет. Читаючи оповідання - видалось мені якимось гумористичним, хіба така нотка драми була в кінцівці. А от з фільму зробили повністю плаксиву і нудну драму, та ще й події переробили. Навіть були такі моменти, коли хотілось вимкнути комп’ютер і більше не згадувати про ту екранізацію, але переборов себе і додивився. От якби зняли все за оповіданням (хотілось би подивитись на участь Баттона у американо-іспанській війні). Незважаючи на це все, в кінці фільму прозвучала така цікава фраза про те, що кожен має своє призначення. Змушує задуматись про своє власне існування.
Вперше ось прочитав роман Дена Брауна - Інферно. Звісно, це трохи нелогічно починати читати будь-яку книжкову серію не з першої частини, але все таки ніяких згадок подій з попередніх книжок я не не знайшов.
Отож, за сюжетом Ленґдон опиняється в італійській лікарні у Флоренції, не пам’ятаючи яким чином туди потрапив. Його намагалась вбити якась жінка, але місцева лікарка Сієнна Брукс допомагає йому втекти. Незабаром він знаходить якийсь циліндр у піджаку. Та вбивця продовжує його переслідувати, а тут ще й якісь серйозні люди в чорному так само сідають йому на хвіст. І під час всього цього він бачить жахливі апокаліптичні видіння. Ну і звісно, треба ж розгадати, що в цьому циліндрі.
Взагалі роман дуже цікавий - неможливо відірватись. Сповнений різними загадками та деякими фактами історичної Італії Доби Відродження. Також одне з головних місць у сюжеті присвячено творчості Данте Аліґ’єрі і його відомому твору "Божественна комедія". Незважаючи на таку історичність автор вустами своїх героїв багато роздумує про майбутнє людства, а особливо про демографічну проблему, яка поступово загострюється в сучасному світі та деякі способи вирішення цієї проблеми (це відіграє важливу роль в розв’язці роману). Сподобалась динамічність твору та його постійний рух (якщо можна так висловитись, адже герої завжди намагаються втекти від переслідувачів). А круті повороти сюжети просто перевертають перше уявлення про всіх героїв та події.
Але все таки кінцівка наводить на думку, що Ден Браун зробив спробу примирити всіх, оскільки навіть антагоністи твору видаються не такими вже й злочинцями.
Загалом, до читання настійно рекомендую. Надіюсь отримаєте масу завдоволення.
Прочитав сьогодні цю книгу Сергія Батурина. В принципі непогана фантастика: легко читається. Але занадто все там позитивно та весело ніякого негативу, хотілось би трохи динаміки (під час тих подій, що описані навіть війни чи повстання немає :). Але все одно я б сказав непогане заняття на пару годин. Особливо сподобалась трохи несподівана кінцівка.

яка розкриває походження Небесного народу і виглядає ця назва цілком логічною