
Подивився учора фільм п’ятнадцятирічної давності про антрополога Ітана Пауелла, який жив у Африці з мавпами, але це передісторія, адже за сюжетом, професор потрапляє до в’язниці за скоєння вбивства. Його визнають божевільним, і університет, у якому працював він працював відправляє до нього психолога. Цей молодий лікар намагається розговорити Ітана та допомогти йому, адже цей випадок може вплинути на кар’єру.
Доволі цікава філософія фільму: про знаходження справжнього себе, про жорстокість людей у відношенні до природи, ілюзію свободи в сучсвіті. Загалом, кінострічка служить джерелом для роздумів.