Отож, нещодавно знайшов такий - Rabbids Invasion про пригоди трохи божевільних кроликів. Якраз те, що треба, щоб розслабитись. Хоча й перекладу українською немає цього мультсеріалу, але він є англійською, та й то там нечасто відбуваються діалоги. Ще непоганий з цієї ж опери - Завойовник Зім про намагання бравого іркенського завойовника підкорити Землю. Але цей мультсеріал вже більш серйозний, оскільки мета - висміяти реалії сучсвіту. Ну і варто відзначити гарний переклад українською.

Цю книгу можна назвати пригодницькою. Вона відображає розвиток людських взаємовідносин на ізольованому острові. Дехто каже, що це розвиток суспільства - у мініатюрі. В принципі з цим можна погодитись. На острові було кілька протилежних груп людей, які вели боротьбу один з одним. Це група британців, які символізували собою колоністів, що зневажливо ставились до чорних таїтян та група таких собі пацифістів, які боролись за права цих чорних ну і остання група - самі таїтяни. Спочатку всі вони жили досить мирно, але як і в кожній ізольованій групі між ними виникають конфлікти за ресурси і почалась кровопролитні сутички, якщо не ціла війна із її жахами (наприклад, відрізання голови вбитим ворогам).
Щодо передісторії, то на одному британському кораблі відбувся бунт і вбито капітана, бунтівникам загрожує смертна кара, тому вони вирішують висадитись на якому безлюдному острові та доживати там віку, також вони по дорозі запливають на Таїті поповнити запаси і беруть кількох остров’ян та жінок разом із собою.
Отже, цим романом Мерль засуджує будь-яке насильство, але разом із тим він роздумує про те, а чи справедливо тим самим насиллям зупинити насилля (чи правда, що добро має бути з кулаками).
В кінці роману, то можна сказати, що шторм об’єднує Парселла й Тетаїті і вони миряться і живуть довго і щасливо. Принаймні, можна зробити такий висновок, але хто зна, що може трапитись надалі. Можливо між ними знову трапиться якийсь конфлікт і вони повбивають один одного.

Взагалі останнім часом почав слухати лише фольк музику різних країн. А особливо подобається фольк музика країн Скандинавії. Отже найперше я якось знайшов такий гурт як Garmarna. Потім за допомогою рекомендацій в Last.fm познаходив ще кілька непоганих гуртів: Gjallarhorn (до речі, є ще український гурт з такою самою назвою, дивіться не переплутайте); Valravn; Vasen.
Посилання ведуть на сервіс Grooveshark, де можна безкоштовно послухати пісні вищеназваних гуртів. 

Прочитав нещодавно книгу Володимира Дмитренка про імператорів Тіберія, Калігулу та Клавдія. Цікаве чтиво. Варто відзначити, що всі ілюстрації у цій книзі - це зображення монет часів відповідного імператора. Можна стверджувати, на той час це було непоганим засобом пропаганди серед населення - певно через широку доступність в побуті.
Наприклад, Калігула після приходу до влади вшанував своїх родичів, які були страчені за часів попереднього імператора - Тіберія саме випуском монет із їхніми зображеннями. Клавдій - випускав монети із своїм зображенням та зображенням свого батька (видатного полководця), щоб нагадати значимість свого роду.
Треба буде ще почитати спеціалізовану літературу з цього питання. 

Подивився учора фільм п’ятнадцятирічної давності про антрополога Ітана Пауелла, який жив у Африці з мавпами, але це передісторія, адже за сюжетом, професор потрапляє до в’язниці за скоєння вбивства. Його визнають божевільним, і університет, у якому працював він працював відправляє до нього психолога. Цей молодий лікар намагається розговорити Ітана та допомогти йому, адже цей випадок може вплинути на кар’єру.
Доволі цікава філософія фільму: про знаходження справжнього себе, про жорстокість людей у відношенні до природи, ілюзію свободи в сучсвіті. Загалом, кінострічка служить джерелом для роздумів.

Колись дуже давно чув про екранізування Вія. Оце тільки но зайшов на сайт місцевого кінотеатру - виявляється він вже в прокаті. Подивився трейлер - все, що знову так епічно та вражаюче навіть з’явилась думка: може піти подивитись. Але цю невелику душевну слабкість було зараз же подолано. Трейлери й для того робляться такими класними, щоб заманити глядача до кінотеатру і в більшості випадків фільм не такий гарний як у трейлері. По-друге знову запхали те 3D - певно, що задля грошей, адже як всім відомо фільми в 3D майже вдвічі дорожчі ніж звичайні. І звісно ж по-третє - немає дубляжу українською (для мене це надзвичайно важливо). Наприклад, Любомир Левицький, коли знімав фільм Ломбард, то знімав його російською мовою, але в прокат вийшов українською. Саме тому я не дивитимусь Вія в 3D.

Почавши дивитись новий серіал, вирішив що це погана ідея взагалі дивитись серіали краще вже дивитись фільми. В серіалах так страшенно затягують те, що можна було вмістити в значно коротший проміжок часу. Аж моторошно стає яку кількість часу тратиш на ці серіали. Краще почитати книгу, чесне слово. Так і надалі робитиму.
Щодо самого серіалу Загублені. Взагалі спокусився на такі класні відгуки про нього, мало не культовим його обзивали, а насправді він трохи інший. Отож, очікував я класної робінзонади із нудним показом як треба виживати на безлюдному острові, як орієнтуватись в місцевості, де шукати поживу, воду, як обрати місце проживання і таке інше (якщо на те діло пішло краще вже подивитись документальні фільми про таке). Так от зняли просто гостросюжетну картину зі багатьма всілякими інтригами і купою таємниць, сюжетних ліній та видовищ, які звісно ж дуже і дуже цікаво дізнатись. Загалом якщо оцінювати як пригодницький серіал - то більш-менш, дивитись можна.
І ще мене зацікавило таке питання: якщо за сценарієм головних персонажів (тобто про яких хоч трохи розповідається в серіалі) - десяток - півтора, то навіщо сценаристам було після авіакатастрофи "залишати живими" аж 40 з лишком людей. Для масовки вони там чи що. Чи можливо про них розповідатиметься в наступних сезонах?
А зараз краще прочитаю сюжет весь, щоб задовольнити цікавість і ніколи більше не дивитимусь його.

Добрі іноземні шпигуни приїжджають до найрозвиненішої та найдемократичнішої та найпрекраснішої держави у світі з метою провести операцію "Хаос" - встановити перманентний глобальний мир, в результаті світ буде прекрасний як квіти.
Здається ж і книга покликана критикувати сучустрій Америки, показати його стереотипність (яка впізнається за різними дурнуватими фільмами), його огидність, бруд і таке інше. Це все спостерігається на протязі книги. Але є одне велике але - після прочитання книги до кінця створюється відчуття наче тільки но подивився черговий стереотипний американський фільм, який і важко ним назвати. Хоча може все так і задумано.

Іноземним дипломатам надали детальну інформацію щодо ситуації, яка склалась в країні (згідно з МЗС України).